Укладання плитки
Процес укладання керамічної плитки не є складним, але, незважаючи на це, половина плиточників виконують цю роботу дуже похабно. Чи то через невміння, чи то через відсутність бажання робити все так, як належить.
За дев'ять років ремонтних робіт, я бачив чимало облицьованих поверхонь, і скажу, що половина всіх робіт були виконані хреновенько. Мені самому стало цікаво, чи дійсно так важко укласти плитку рівно? Раніше я з укладанням плитки практично не стикався, за винятком того, що іншим розповідав, як треба робити 
. Але на останньому об'єкті мені випала можливість спробувати себе в якості плиточника і я з радістю погодився так, як давно хотів на час змінити профіль і спробувати себе в чомусь новому.
У мене все чудово вийшло і облицювання поверхонь керамічною плиткою було здійснено на належному рівні. І скажу я Вам, що не така вже й складна ця справа. Я не маю на увазі, що ця робота легка, зовсім ні, але однозначно можу сказати, що виконати її акуратно і якісно під силу навіть тому, хто жодного разу не стикався з укладанням плитки. Звичайно, мені було легше виконати цю роботу, так як у мене вже були певні навички і до того ж поруч були хлопці, досвідчені плиточники, які допомагали слушною порадою ..., але так і я Вам допоможу 
.
Загалом, якщо у вас туговато із грішми, а вільного часу валом, то замість того, щоб наймати криворукого плиточника, можна зробити цю роботу самому.
Отже! З чого треба почати? Звичайно ж, з підготовки основи. Для того щоб плитка укладалася рівно і не давала усадки в процесі висихання плиткового клею, поверхня, яка облицьовується повинна бути рівною. Моїми колегами було проведено багато експериментів і всі вони схилилися до думки, що не варто укладати плитку на товстий шар клею, намагаючись вийти на необхідний рівень. При нерівних стінах досягти ідеального результату майже нереально. Тому перед тим як приступити до укладання плитки, треба вирівняти стіни за допомогою штукатурки або вологостійкого гіпсокартону, а на підлозі залити стяжку. Після того як все підсохне, можна приступити безпосередньо до укладання.
Всі поверхні, не залежно з чого вони зроблені, треба обов'язково проґрунтувати. Тут не стільки для того щоб краще трималося, як для того, щоб волога, яка міститься в плитковому клеї не вбиралася передчасно в поверхню.
Як розмістити плитку найоптимальніше?
Після того як поверхня повністю готова до облицювання, необхідно продумати яким чином розташувати плитку, щоб в самих невідповідних місцях не утворювалися незрозумілі шматочки, розрахувати де будуть розташовані горизонтальні шви і як вони будуть виглядати на тлі меблів та обладнання, а також які залишки залишаються вгорі і знизу.
Для того щоб плитка не виглядала як маленький залишок, треба намагатися розраховувати так, щоб залишки плитки були більше половини цілої плитки, а також по можливості намагатися все центрувати і прив'язувати шви до місць, де вони будуть виглядати найбільш природно. Нижче на схемі проілюстровано основний принцип:
Дати точні рекомендації не можливо так, як в кожному випадку оптимальна розкладка своя. Це в першу чергу залежить від конфігурації і розмірів стін, підлоги, а також від розмірів самої плитки і місцеположення меблів, устаткування та їх габаритів. Загалом, факторів багато і все це треба намагатися враховувати, тоді облицьована поверхня буде виглядати дивовижно і гармонійно.
Йдемо далі. Почну зі стін, тому як саме з них починається укладання плитки, і Ви далі зрозумієте чому.
Як правило, укладка починається з другого ряду. У моєму випадку укладання плитки у ванній почалося з четвертого ряду так, як другий знизу шов був орієнтований на нижній край ванної, тому щоб ніде не промахнутися, треба було одним рядом плитки повністю пройтися по всьому периметру приміщення. Так би мовити, все закільцювати. У мене це можна було здійснити, тільки починаючи з четвертого ряду. У санвузлі у цьому плані було простіше і укладання почалося, як і належить з другого ряду знизу.
З першим рядом визначилися, а далі необхідно зробити упор для стартового ряду плитки, щоб він не сповзав вниз і розташовувався строго горизонтально. В якості таких упорів можна застосовувати напрямні профілі, рівні смужки гіпсокартона або ж просто прикручувати до стіни правило. Загалом, не важливо, як Ви це зробите, головне, щоб упори були прибиті строго горизонтально і збігалися з раніше визначеним рівнем шва, а також надійно підтримували плитку, запобігаючи її сповзання. Якщо Ви все ж трохи промахнулися, з так званим, периметром, то нічого страшного, надалі Ви зможете скоординувати положення плитки шляхом вставки між упором і нижнім краєм плитки клинців. Найкраще в цьому випадку підійдуть спеціальні пластикові клинчики для плитки. Вони дозволяють легко підкоригувати плитку до необхідної висоти (Фото 1). Але все ж моя вам порада, намагайтеся робити все якомога точніше, тоді надалі буде менше проблем. Як говориться: «Робіть добре, а погано воно само собою вийде!»
Ну ось, все підготували, тепер вже можна приступити до замішування плиткового клею і почати вже облицьовувати.
У моєму випадку в якості плиткового клею використовувалася клеюча суміш Ceresit CM11, але Ви можете використовувати й іншу суміш.
Замішати розчин нескладно, головне вгадати з консистенцією. Наливаєте в відро трохи більше літра води і засипаєте суху суміш так, щоб з води стирчав горбок, а далі перемішуєте міксером і дивитесь, щоб консистенція була така як у густих вершків. Рідкий розчин буде давати деяку усадку, а навпаки, сильно густий - не забезпечить належну адгезію і плитка попросту може відвалитися. Також, по початку, не замішуйте багато розчину, тим більше що перший ряд укладати не так швидко.
Укладати плитку можна по-різному, хто до чого звик. Я ж розповім Вам, як це робив я, так би мовити своїм способом. Суть способу полягає в тому, що перед укладанням ділянка стіни, на яку планується укласти чергову плитку, щільно змащується тонким шаром розчину, потім, теж саме, робиться з тильного поверхнею плитки, після чого на плитку наноситься рівномірний, близько сантиметра, шар плиткового клею, а потім підрівнюється за допомогою зубчастого шпателя або гребінки. Крім цього з країв плитки, треба прибрати зайвий розчин. Для цього можна скористатися шпателем або просто спробувати ставити гребінку так, щоб біля сантиметра по всьому периметру плитки не було клею. Це треба для того, щоб розчин не вилазив через шви, так як їх чистка забирає багато часу, а в випадку з безшовною плиткою, робить її укладання не можливим (Фото 2 - 3).
Чим такий спосіб укладання особливий? Тим, що коли промазані обидві поверхні і використовується не дуже густий клей, то плитку не потрібно сильно прибивати, досить просто щільно придавити до необхідного рівня і плитка вже ніколи не відпаде. Наскільки сильно треба придавлювати? Приблизно так, щоб смуги від гребінки стиснулися на 50%. Не знаю як для кого, але мені, таким чином, було досить легко укладати плитку причому, що тримається вона чудово. Коли довелося дві плитки знімати, то довелося неабияк попрацювати. (Фото 4 - 8)
Ще один важливий момент - це товщина шару, на який слід укладати плитку. На мішках з клеючою сумішшю є таблиця, в якій вказано розмір зуба гребінки в залежності від розміру плитки. То так воно в принципі і є. У мене розмір зуба терки становив 12 мм при розмірі плитки 30х90 см. До речі, на мішку з клеєм Ceresit CM11 написано, що максимальний розмір плитки, яку можна укладати на цю суміш - це 40х40 см. Але, незважаючи на це велика плитка також добре на ньому тримається. Напевно, виробник зайво перестраховується і хоче, щоб для укладання великої плитки використовувалися більш дорогі суміші, наприклад як Ceresit CM17.
Підрізка плитки
На жаль, не вся плитка проходить цілою і тому її доводиться підрізати під необхідний розмір і конфігурацію. Якщо треба відрізати прямолінійний шматочок плитки шириною від 2-ох см, то найлегше це буде зробити плиткорізом, як говорив А. Папанов: «... Без шума и пыли!». Якщо ж виникає необхідність відрізати маленький шматочок або різ не прямолінійний, то в цьому випадку на допомогу може прийти болгарка з «алмазним кругом» або верстак для різання плитки. Обидва ці інструменти галасливі, а болгарка ще й курна, але зате дозволяють різати плитку як завгодно. Можна ще скористатися і народними методами. Як сказав одного разу хлопцям один замовник у відповідь на те, що вони не могли в цю секунду приступити до укладання так як треба було з'їздити за верстаком: «... а шо там її різать ту плитку, дістав з кишені гвіздок, шкрябнув по ній ..., раз об коліно і всі діла ... »
Окремо хочеться торкнутися теми зовнішніх кутів. Спеціально для цих цілей у продажу є пластикові куточки, які встановлюються на кутове плиткове з'єднання і прикривають всі гріхи (Фото 9 - 11). Але застосування пластикових куточків, як би так сказати м'якше, щоб не образити плиточників які з ними працюють, це не професійно і примітивно. Встановлювати такі куточки на дорогу плитку просто не прийнятно, це знущання над плиткою. Для того щоб зовнішній кут виглядав красиво, необхідно запилювати плитки, які сходяться на розі під 45o (Фото 12 - 18).
Зробити це можна на верстаті або за допомогою болгарки. Тильну сторону плитки на краю треба спиляти до самої глазурі, намагаючись її не пошкодити. Краще залишити пів міліметра глини і потім зішкурити інше наждачним папером. Також кут краще робити не 45o, а трохи більшим, тоді буде легше зводити зовнішній кут при укладанні. До речі, щоб зафіксувати зовнішній кут плитки і запобігти його розповзанню, його можна проклеїти малярською стрічкою або скотчем. Вони надійно все зафіксують і будуть утримувати плитку, поки не схопиться розчин. Як відбувається процес запилювання, Ви можете подивитися на цьому відеоролику:
>>> Текстова версія + з озвучкою від Прораба
Крім того, що періодично плитку доводиться різати, також виникає необхідність робити в ній отвори. Їх можна зробити декількома способами. Якщо потрібен отвір малого діаметру, то його можна просвердлити за допомогою стрілоподібного свердла для плитки та скла (Фото 19 - 20). Воно дуже добре свердлить практично будь-яку плитку. Якщо ж потрібно отвір побільше, то його можна висвердлити за допомогою коронки з вольфрамовим або алмазним напиленням. Нижче представлено відеоролик про те, як висвердлити отвір за допомогою коронки:
Якщо отвір не обов'язково має бути круглим, наприклад, під установку розеток, то можна легко зробити прямокутний отвір за допомогою болгарки або верстата для різання плитки. Для цього з тильної сторони необхідно зробити пропили, але так, щоб круг, вийшовши на іншу сторону плитки, не зробив у лицьовій частині плитки пропили більшого розміру, ніж потрібно. Такі отвори робити легко і швидко, але потрібна певна вправність. (Фото 21 - 22)
Для того щоб між сусідніми плитками завжди був зазор однакової ширини, можна використовувати спеціальні пластикові хрестики (Фото 23). Їх товщина може бути різною, тому необхідно підбирати такі хрестики, які дадуть бажану товщину шва.
А якої ж ширини повинен бути шов між плитками?
Відповідь дуже проста. Красивим. Якщо плитка дорога і відносно рівна, то цей шов треба намагатися зробити якомога поменше. Для хорошої плитки ширина шва повинна знаходитися в діапазоні від 2 до 0,5 мм. У моєму випадку ширина шва між плитками становила 0,5 мм. Для установки однакових зазорів використовувалися не пластикові хрестики, а леза для канцелярського ножа, товщиною якраз в 0,5 міліметрів. Укладати плитку взагалі без шва, трохи ризиковано, тому що при температурних розширеннях існує досить висока ймовірність того, що плитка може тріснути.
Ще один важливий момент - це стикання плитки з поверхнями, які піддаються деформації, наприклад, до чавунної ванни. Чавунна ванна при нагріванні, наприклад, коли в неї набирається достатньо гаряча вода, значно змінює свій розмір і хоча на око цього не видно, деформації можуть бути настільки сильними, що плитка, яка укладена в притик до неї, може відстрелити. Тому, щоб не трапилася така неприємність, між ванною і плиткою необхідно залишати зазор, шириною не менше двох міліметрів з подальшим закладенням такого шва еластичними герметиками, наприклад, такими як Ceresit CS 25 (Фото 23). До речі такий силікон буває не тільки білим, але і інших кольорів.
Укладати плитку краще горизонтальними рядами, причому це можна робити одночасно як у ванній, так і в санвузлі. Як раз за день повинен вийти один ряд. У такому випадку, якщо яка-небудь плитка дасть усадку, або Ви на наступний день вирішите, що поклали її не досить добре, то таку плитку не складно буде перекласти заново. За добу розчин не встигає закам'яніти, тому якщо між плиткою і стіною зверху загнати шпатель і пройтися ним по всій довжині, то така плитка повинна, відносно легко знятись. Після чого її можна очистити від залишків розчину, а потім заново укласти. Якщо ж плитка, яку необхідно зняти, виявилася між рядами, то просто так її виколупати, не пошкодивши навколишні, не вийде. Але все ж замінити таку плитку можна. Наприклад, можна за допомогою болгарки прорізати дефектну плитку по всьому периметру на віддаленні близько 2 см від країв, потім центральну частину можна вибити за допомогою молотка або перфоратора, після чого залишається акуратно підчистити «рамку», яка утворилася по периметру плитки. Після цього на місце, що звільнилося можна укласти нову плитку.
Коли у Вас вся плитка буде докладена до стелі, можна приступити до укладання плитки на підлогу. Підлогова плитка набагато міцніша, ніж настінна кераміка, тому її важче підганяти під необхідний розмір. Ось чому краще спочатку укласти підлогову плитку, а потім докласти нижній ряд кераміки на стіні. По-перше, коли підлогова плитка доходить до стінок, а потім на неї стає стіновий кахель, то таке з'єднання більш стійке до протікання, а по-друге, настінну плитку куди легше підганяти під необхідний розмір, ніж підлогову.
Особливо важко різати керамограніт, так як у такої плитки міцне не тільки верхнє покриття - глазур, а й все інше. Дешеві круги керамограніт не візьмуть, треба буде купувати круги з алмазним напиленням, дорожчих виробників.
Укладання плитки на підлогу здійснюється майже так само, як і на стіни, але з деякими дрібними відмінностями. Проґрунтована стяжка промащується клеючою сумішшю, потім на підлогу в місці ймовірного укладання, наноситься рівномірний шар клею, після чого розрівнюється за допомогою гребінки. Після цього береться підлогова плитка, промащується тонким шаром розчину і укладається на підготовлене раніше місце. Якщо стяжка рівна, а підлогова плитка велика, як у моєму випадку, з керамограніта розміром 60х60 см, то досить стежити за тим, щоб сходилися всі куточки, а площина сама собою виходить рівною.
Ну, ось, мабуть, і все! Залишається тільки затерти шви, але це вже інша історія.
Залишилися питання? Задавайте їх на форумі, ніхто не залишиться без відповіді.
[23633]
