Основи електромонтажу | Наглядні електричні схеми
Одна з найбільш важливих комунікацій в будинку, що вимагає до себе пильної уваги і правильної експлуатації - це електропроводка.
Зараз минули ті часи, коли в кімнаті була одна лампочка і дві розетки, а біля лічильника стояли дві пробки, які захищали від можливих перевантажень і короткого замикання.
На даний момент кількість побутових електроприладів, що використовуються в повсякденному житті, збільшилася в кілька разів. Відповідно і вимоги до електропроводки значно підвищилися.
Перше, що потрібно зробити при монтажі нової проводки - це правильно скласти схему майбутньої електричної «мережі», в якій прорахувати все до найменших дрібниць.
Для цього потрібно детально дослідити кожен квадратний метр приміщення і визначити, в яких місцях, найзручніше розмістити розетки, де встановити вимикачі, продумати яке освітлення буде в кімнатах і всю цю інформацію перенести на схему.
До речі, спочатку визначити, де яке буде освітлення, найважче, якщо у Вас планується монтаж багаторівневих стель. У такому разі розміщення освітлювальних приладів прив'язується до малюнка самої стелі. Тому при розрахунку кількості і потужності освітлювальних приладів, потрібно враховувати їх місце розташування на стелі.
Після того, як на схемі будуть вказані всі електро-точки, можна підрахувати можливе навантаження і виходячи з цього визначити якого перетину кабель необхідно використовувати при монтажі кожної групи.
Після цього можна приступити безпосередньо до штроблення, протяжки кабелю, установки монтажних і розподільних коробок. Встановити щиток із запобіжними автоматами і до нього ж з невеликим запасом вивести кінці кабелю від усіх груп.
Установка монтажних і розподільних коробочок
Вмурувати коробочку під вимикач або розетку в висвердлену або вибиту ямку в стіні - справа нехитра.
Але й тут є деякі тонкощі.
Я, думаю, зайве загострювати увагу на тому, що чим рівніше і акуратніше встановлена коробочка, тим легше буде поставити розетку, не коментуючи свої дії нецензурними словами.
Але як встановити коробку ідеально рівно, якщо алебастр, на який, в більшості випадків, ставляться коробочки, застигає блискавично швидко і до того, ж недостатньо пластичний?
Для цього не обов'язково використовувати алебастр в чистому вигляді.
Як суміш для установки монтажних коробок, можна використовувати гіпсову штукатурку Rotband або стартову шпаклівку, в яку для більш швидкого застигання, додати відсотків двадцять алебастру, Перлфіксу або Фугенфюлеру.
Така суміш буде більш пластичною, а час застигання буде близько півгодини.
Працювати такою сумішшю набагато комфортніше, ніж чистим алебастром, та й коробочки виставляти набагато легше.
Головне правило при розмітці штроб - всі штроби повинні йти перпендикулярно, паралельно, по вертикалі, по горизонталі, але, у жодному разі не навскіс і не по діагоналі.
Якщо кабель належить вмурувати в бетонну стінку, то штробу найкраще випиляти з допомогою болгарки або штроборіза, після чого пройтися перфоратором або «відбійником».
Мінуси - дуже багато пилу, плюси - штроби виходять акуратними, їх швидше і легше робити, ніж просто перфоратором або «відбійником».
У місцях проходження кабелю через дерев'яні конструкції, щоб убезпечити себе від пожеж, кабель потрібно протягувати в гофрі і надійно фіксувати.
Якщо планується установка точкових світильників, то під них заздалегідь потрібно все підготувати.
В ідеалі, Ви ще на стадії проектування повинні приблизно знати: які будуть світильники, де і скільки їх буде встановлено.
Протягувати під них кабель і робити розмітку, краще за все, під час процесу монтажу підвісних систем, а отвори вирізати до малярних робіт.
Особисто я не прихильник того, щоб вирізати отвори і протягувати кабель після всіх оздоблювальних робіт, це довго, незручно, світильники частенько потрапляють на профіль, але тим не менше багато електриків таке практикують.
Коли всі перераховані вище роботи вже зроблено, проводи знаходяться в штробах або протягнуті через конструкції і зафіксовані, монтажні й розподільні коробочки замуровані, з щитка стирчать, маса проводків ... настає час все це правильно під'єднати.
Залежно від величини можливого навантаження на кожну групу, потрібно підібрати відповідний по силі струму захисний автомат. Приблизна кількість таких автоматів, наприклад для будинку або квартири площею 100 - 150 м. кв., може коливатись в межах 10 - 30 шт. Точна кількість автоматів вже залежить від специфіки самих приміщень, кількості використовуваних електроприладів і від самих електриків, які здійснюють монтаж.
Якщо планується розміщення силових розеток в приміщеннях з підвищеною вологістю (ванна кімната, сан.вузол, підвал), доцільно ці групи підключити через диференціальний автомат або пристрій захисного відключення (ПЗВ).
Також обов'язковою умовою в сучасній проводці, є наявність заземлення.
Якщо у Вас квартира, то, швидше за все, у Вас не виникне проблем з можливістю підключення заземляючого проводу, якщо заземлення безпосередньо немає в квартирі, то воно обов'язково є на щиті і при проведенні нового вводу можна підключити і заземлення.
З приватним будинком справи йдуть інакше, в цьому випадку, швидше за все, потрібно буде зробити заземлюючий контур.
Як зробити заземлюючий контур?
Якогось одного «рецепту» немає. Варіантів, насправді, дуже багато і всі ці варіанти дуже сильно відрізняються один від одного, до того ж ефективність заземлюючого контуру залежить від виду ґрунтів, глибини підземних вод і подібних факторів.
Але якщо забити три арматурини діаметром 12 мм і довжиною 3 м, на відстані 3-ох м одна від одної (трикутником), а потім зверху їх обварити між собою арматурою діаметром близько 8-ми мм - то такого контуру, в більшості випадків, буде достатньо, його опір буде відповідати нормі для будинку - 4 Ома.
Як зібрати щиток?
Якщо робити все акуратно, то справа ця нехитра. Послідовність наступна.
Ми маємо щит, в який виведено певну кількість кінчиків кабелю, всі вони обов'язково підписані від якої групи йде провід, інакше буде недоцільно витрачено величезну кількість часу на прозвонку кожної групи.
Після чого знімаємо верхню ізоляцію, підписуємо фазну жилу (наприклад, причепивши на жилку квадратик малярської стрічки з написом).
Встановлюємо нульову планку на своє штатне місце і акуратно підганяємо нульові жилки по довжині і приєднуємо (крім тих груп, які будуть підключатися через диференціальний автомат, ПЗВ).
Далі подібну процедуру потрібно повторити для заземлення.
Під'єднуємо заземлюючий провід до самого щита, якщо він у нас металевий, а далі до контактної планки. Після чого підганяємо по довжині заземлюючі жилки і підключаємо.
Завершальний етап - установка і підключення автоматів. Встановлюємо на свої місця монтажні DIN - рейки, на які кріпляться автомати, якщо для зручності монтажу вони були зняті.
По одному встановлюємо автомати і відразу їх підключаємо.
Зверху підводимо живлення (фазу), знизу підключаємо фазний провід однієї або декількох груп.
Зверху наступних автоматів, потрібно провести живлення (фазу) до всіх автоматів в щитку, це можна зробити за допомогою перемичок, тільки важливо пам'ятати, що для таких перемичок, потрібно використовувати жилку більшого перерізу ніж в групах, можна взагалі використовувати жилу того самого перерізу, що і ввод.(Орієнтовно переріз повинен бути 4 - 10 мм. кв. міді).
Окрім захисних автоматів, в щитку також, потрібно підключити диференціальний автомат або ПЗВ, що відповідають за підключення груп, розташованих в зонах підвищеної вологості.
А тепер про те для чого взагалі вони потрібні і чим відрізняються диференційні автомати від ПЗВ?
Дані пристрої здатні виявити витік струму, наприклад, при проходженні через тіло людини і відразу відключити живлення групи. Таким чином вберегти людину від ураження електричним струмом.
Також ці пристрої можуть запобігти виникненню пожеж через несправності проводки або електроприладів.
Диференціальний автомат поєднує в собі функції ПЗВ і захисного автомата, у той час як ПЗВ захищає тільки від витоку струму.
Диф.автомат зручний тим, що займає менше місця в щитку, тому що немає необхідності встановлювати додатковий захисний автомат і це незаперечний плюс, якщо в щиті мало місця.
Але вартість диф.автомата вище ніж сукупна вартість ПЗВ і захисного автомата, тому якщо в щиті достатньо місця, то можна встановити, наприклад, ПЗВ на 32 А й автомат на 25 А. (Автоматичний вимикач монтується після ПЗВ і повинен мати менший номінал по амперажу ніж ПЗВ).
Як з'єднати проводи в розподільній коробці?
На сучасному ринку електротоварів в наявності є велика кількість різноманітних пристосувань для з'єднання проводів - різних клемників, ковпачків. Тому при з'єднанні проводів в розподільній коробці, можна застосовувати ці досягнення цивілізації.
Але, незважаючи на різноманітність клемників, з'єднання, яке найбільш часто використовується - це скрутка.
Вибір способу з'єднання справа суто індивідуальна, у всіх у них є певні переваги та недоліки.
Єдине, якщо Ви не впевнені в якості клемника, то краще зробіть скрутку, завдовжки не менше 4 см, добре її заізолюйте, і така скрутка забезпечить хороший, надійний контакт на довгі роки, в той час як неякісний клемник може принести масу клопоту.
Якщо Ви з'єднуєте алюмінієву проводку з мідною, то застосування клемника є обов'язковим, інакше, через кілька років, із-за окислення скрутки з даних металів, контакт може назавжди пропасти. Для перестраховки звичайну скрутку можна пропаяти припоєм, але це не є обов'язковим.
А тепер про те, як саме з'єднати проводи
Розеткові групи підключити найпростіше, всі дроти з'єднуються паралельно, фаза до фази, нуль до нуля, земля до землі. Схемка така:
З освітленням трохи складніше.
Важливо пам'ятати, що безпосередньо до люстри, повинні йти нуль і друга жила, що заходить в коробку з вимикачем, також може йти до люстри земля. Фаза повинна заходити в коробку з вимикачем і через вимикач живити жилу, що йде від люстри.
Схемка підключення люстри і двоклавішного вимикача
Принцип роботи: фаза доходить до вимикача, де після натискання однієї з клавіш, контакт замикається і фаза йде далі - до люстри. Так як нуль до люстри підключений спочатку, люстра світиться.
Найскладніше, що вимагає особливої уваги, це підключення прохідних вимикачів з управлінням з двох, трьох і більше місць.
Принцип підключення тут такий же, як і в звичайних вимикачах - на люстру «нуль» і «землю», до одного з вимикачів фазу. Але так як вимикач не один, то всі вимикачі додатково з'єднуються між собою.
Всі деталі даного підключення можна розглянути на схемі:
Схема підключення люстри через прохідний вимикач
з управлінням з двох точок:
Принцип роботи схеми.
На люстру подається «нуль» і «земля», а третя жилка йде до одного з прохідних вимикачів, на другий вимикач подається фаза, після чого ці два прохідних вимикача з'єднуються між собою двома жилами.
Так як принцип роботи прохідного вимикача полягає в перекиданні фази з одного контакту на інший і назад, то відповідно фаза до люстри йде то по одній жилі, то по іншій, завдяки цьому з'являється можливість включати і виключати «світло» з двох місць.
Схема підключення люстри через прохідний вимикач
з управлінням з трьох і більше точок:
Принцип роботи схеми.
На лампу освітлення подається «нуль» і «земля», третя жилка йде до одного з прохідних вимикачів, на який транзитом через кілька вимикачів приходить фаза.
Фаза подається на протилежний від люстри прохідний вимикач. Між цими двома крайніми прохідними вимикачами, встановлюється один або кілька хрестових вимикачів, званих також проміжними механізмами. При натисканні клавіші хрестового вимикача відбувається перемикання контактів хрест, на хрест, простіше кажучи, він міняє місцями проводи. Завдяки цьому є можливість керувати освітленням з необмеженої кількості місць, так як кількість проміжних механізмів не лімітується.
Схема підключення люстри через прохідний двоклавішний вимикач
з управлінням з трьох і більше точок:
Ще одна особливість хрестових вимикачів в тому, що вони бувають тільки одноклавішними, тому якщо є необхідність установки двоклавішних вимикачів, то прохідні вимикачі можна встановлювати 2-х клавішні, а хрестові монтувати два разом у спільній подвійній рамці.
Принципи роботи та особливості вимикачів
Двоклавішний вимикач: має 3 контакти. Працює - замикає й розмикає контакти 1 – 2 та 1 - 3.
Одноклавішний прохідний вимикач: має 3 контакти. Принцип роботи - перекидає фазу з 1-го контакту на 2-ий або 3-й контакт.
Хрестовий вимикач: візуально нічим не відрізняється від одноклавішного прохідного, але має не 3, а 4 контакти. Встановлюється на провід, що з'єднує два крайніх прохідних вимикача. Дві жили, що йдуть від першого прохідного вимикача, заходять з одного боку і виходять з іншого - до другого прохідного вимикача.
Механізм перехресного вимикача міняє місцями жили проводів, з'єднуючи їх таким чином: 1-й з 3-м, 2-ий з 4-м або друге положення 1-й з 4-м, 2-ий з 3-м.
[84234]
Ще по темі:
